Зупинка кровотечі при пораненнях

 Під час бойових дій, більшість травм супроводжуються кровотечами, а найбільша смертність – через крововтрату та больовий шок. Основне завдання – зупинити кровотечу. Для максимальної ефективності в наданні допомоги, спочатку потрібно визначитися з її типом:

Види:

  1. Капілярна
  2. Венозна
  3. Артеріальна
  4. Внутрішня.

 

Капілярна. 

Такі кровотечі зазвичай проходять самостійно. Найбільша небезпека від них – можливість потрапляння інфекції до організму саме через цю рану.

Ознаки:

Кров витікає рівномірно в невеликій кількості, світлого кольору.

Допомога:

Промити чистою водою, обробити 3% розчином Перекису водню, можна обробити краї антисептичним засобом та накласти марлеву пов’язку чи бактерицидний пластир.

Венозна.

Більш небезпечна, ніж капілярна, але при адекватно наданій допомозі та вчасній госпіталізації ризиків для життя не несе. При невчасно наданій допомозі може призвести до тяжких ускладнень: порушення або відмова роботи внутрішніх органів, смерть.

Ознаки:

Кров витікає рівномірно, проте швидко, темного кольору, іноді трапляються згустки.

Допомога: 

  • Накладання тиснучої пов’язки. На рану кладемо марлеву серветку (по можливості стерильну), зверху щільно скручений валик або квач із тканини, обмотуємо туго бинтом. Таку пов’язку можна зробити на будь-якій частині тіла.
  • Якщо це кінцівка і натискання не допомагає, необхідно накласти джгут. Зафіксувати час накладання на папірці, руці чи обличчі потерпілого. Взимку джгут можна тримати не більше 1 години, влітку – 2 години. Якщо за цей час хворого не вдалося доставити до лікарняного закладу, то джгут потрібно послабити на 15 хвилин, а саму вену затиснути пальцем.

УВАГА! При венозній кровотечі джгут накладається на 5-8 см нижче (іноді кажуть віддаленіше від серця) від місця травми і ближче до кисті або стопи.

 

Артеріальна:

Високий ризик смерті від шоку. Швидкість крововтрати 

Ознаки: 

Кров яскраво-червона, витікає пульсуючим струменем (фонтаном) у великій кількості. 

Для зупинки кровотечі ми маємо декілька хвилин (якщо травмована аорта, то лише 30 секунд).

Допомога:

  • Пальцеве притиснення. Необхідно притиснути судину до кістки трьома пальцями до припинення витікання крові з артерії.
  • Накладання турнікету або джгута Есмарха (за відсутності, шматок тканини, бажано еластичної, довжиною 1 метр, шириною 7-10 см) до припинення пульсації
  • покласти стерильну (за відсутності, чисту, із натуральної тканини) пов’язку на рану.
  • зігнути у суглобі, застосувуючи тиснучий елемент. Такий метод підходить при кровотечах з передплічч та гомілок та при відсутності переломів. Передпліччя: на рану накладаємо стерильну марлеву пов’язку, в ямку ліктьового суглобу підкладаємо щільний валик діаметром 5 см, максимально згинаємо руку і примотуємо бинтом передпліччя до плеча.   

Основні завдання: максимально швидко і ефективно накласти джгут. 

Правильність дій визначається припиненням кровотечі. Наступним етапом, необхідно ввести знеболюючі та терміново транспортувати потерпілого до стаціонару. Якщо період транспортування займає більше 2 годин влітку (1,5 взимку), то джгут потрібно послабити на 15 хвилин (при масивній крововтраті замінити на пальцеве притиснення) та повторно затягнути і вказати час. За можливості, вже під час транспортування, розпочати інфузійну терапію кристалоїдами, колоїдами чи кровозамінниками та введення гемостатичних препаратів.

 

Внутрішньовенна ін’єкція

Внутрішньовенна ін’єкція

Більшість препаратів мають декілька шляхів введення. Внутрішньовенна ін’єкція є найефективнішим способом введення ліків. Проте варто пам’ятати, що суспензії, олійні розчини та певні групи препаратів заборонено вводити внутрішньосудинно. Як саме вводити лікарський засіб, визначає лікар. Він же повинен зробити відповідний запис листку призначень (для хворих у стаціонарі) або в рекомендаціях на консультативному листку, дублюючи в амбулаторну карту (для пацієнтів, який знаходиться на амбулаторному лікуванні). 

Увага! Перед введення лікарського засобу внутрішньовенно, ознайомтеся з інструкцією, терміном придатності та зовнішнім виглядом препарату.

Вигляд препарату повинен відповідати опису в інструкції. Якщо колір чи консистенція не відповідає тим, які вказані виробником, краще його не використовувати.

Ми часто вживаємо препарати без призначення лікаря або на постійній основі та забуваємо сказати про них на прийомі у лікаря (знеболюючі, спазмолітики, противірусні, гіпотензивні тощо). Через це важливо читати розділ інструкції “Сумісність із іншими препаратами”.

У пункті “Спосіб застосування та дози” перевіряємо чи дійсно можна вводити препарат внутрішньовенно, максимальні разову та добову дози, правила розведення та швидкість введення.

Що потрібно взяти для внутрішньовенної ін’єкції:

  • рукавички одноразові (вашого розміру)
  • стерильний ниркоподібний лоток
  • антисептик (спирт етиловий 70%, Кутасепт тощо)
  • вата 
  • джгут (венозний)
  • шприц (найчастіше 20,0, рідше менші)
  • венфлон (чим товща вена, тим більший розмір канюлі) 
  • розчинник (фізрозчин (NaCl 0,9%), вода для ін’єкцій, глюкоза 5% або 10%)
  • пластир для фіксації канюлі
  • шприц 5,0 для фізіологічного розчину
  • рушничок 
Внутрішньовенна ін'єкція
Шприци для внутрішньовенної ін’єкції

Підготовка до маніпуляції:

  • місце для пацієнта застеляємо одноразовим покриттям (простирадло паперове чи зі спанбонду)
  • обробляємо маніпуляційний столик
  • кладемо на столик все необхідне для виконання маніпуляції

Порада: відкривайте всі препарати та одноразові розхідники при пацієнту.

Надаємо хворому зручного положення:

Сидячи. Коли кабінет не облаштований кушеткою, можна посадити пацієнта на стільчик, руку покласти на медичну тумбу або спеціальний пересувний підлокітник. 

Лежачи. Кладемо людину на кушетку, головою до головного кінця, ногами – до ніжного. Верхні кінцівки вздовж тіла.

Порада: Краще,якщо внутрішньовенна ін’єкція проводиться в положенні лежачи. Це зменшить ризик втрати свідомості різкого зниження артеріального тиску. А у випадку настання невідкладного стану, дасть змогу швидко підняти та зафіксувати ніжний кінець і зменшить шанси пацієнта отримати травму від падіння.

Техніка постановки внутрішньовенної ін’єкції:

  1. Демонструємо пацієнту препарати. Під час розведення препаратів, намагайтеся перебувати в полі зору хворого.
  2. Одягаємо рукавички. Обробляємо їх антисептиком.
  3. Обробляємо кришки флаконів та місця зламу ампул. Відкриваємо. Резинки флаконів обробляємо повторно.
  4. Відкриваємо розхідні матеріали і кладемо їх в лоток.
  5. Під лікоть підкладаємо складений рушник, щоб рука була максимально рівна на проміжку 5 см вище та 5 см нижче місця проколу.
  6. Накладаємо джгут на 7-10 см вище місця вколу. 
  7. Обробляємо антисептиком 3 рази: 1 раз радіус обробки 10 см, 2 рази радіус 5 см.
  8. Знімаємо білу закрутку з голки.
  9.  Лівою рукою великим фіксуємо вену на 2 см нижче пункції (дехто кладе палець вище місця ін’єкції, але це збільшує шанс проколоти судинуу і власний палець).
  10. Правою рукою беремо катетер. Середній палець тримаємо під венфлоном, вказівний перед верхнім портом, великий на пластиковій опорі на основі голки (за її відсутності на основі голки).
  11.  Венепункцію проводимо паралельно до шкіри під мінімальним кутом (до 30⁰). Як тільки в муфті з’являється кров, лівою рукою фіксуємо голку і тепер продовжуємо вводити у вену тільки пластикову трубку до кінця. 
  12.  Знімаємо джгут (при використанні автоматичного джгута, спочатку послаблюємо його, а вже потім повністю відкриваємо).
  13.  Великим пальцем лівої руки притискаємо вену на 2-3 см вище проколу і виймаємо голку із пластикової трубки. 
  14.  Накручуємо білу заглушку на нижній порт.
  15.  Якщо є кров на шкірі – витираємо.
  16.  Розправляємо “крильця” венфлону, клеїмо фіксуючу пов’язку навколо нього.
  17. Через верхній порт: промиваємо фізіологічним розчином, повільно вводимо препарати, знову промиваємо фізрозчином.
  18. Для зняття катетера: відклеюємо фіксуючу пов’язку, витягуємо канюлю, прикладаємо ватку з антисептиком, через 2 хвилини заклеюємо антибактеріальним пластирем.
Внутрішньовенна ін'єкція
Як проводиться внутрішньовенна ін’єкція

 

 

Часті запитання:

Чому внутрішньовенна ін’єкція проводиться венфлон, а не “по-старинці” через голку?

  • По-перше, внутрішньовенно препарати вводять повільно. По-друге, у Вас може бути декілька шприців. По-третє, при в\в введенні препаратів пацієнти часто втрачають свідомість, настає колапс, анафілактичний шок тощо. Якщо в перших випадках використовуючи голку, є ризик вийти з вени, то в третьому потрібно забезпечити доступ до вени та обравши катетер, цей етап Ви виконуєте автоматично.

На скільки можна залишити катетер у вені?

  • Не більше 72 годин. Обов’язково промивати після кожного введення препаратів, щодня змінювати пов’язку, фіксувати край нижнього порту (чіпляючись за одяг, він рухає саму канюлю, чим подразнює стінки судини та шкіру в місці входу). При появі больових відчуттів у місці проколу чи по ходу вени, почервоніння, місцевого підвищення температури шкіри, венфлон необхідно НЕГАЙНО видалити.

Куди краще ставити внутрішньовенну канюлю?

  • Найчастіше проводять пункцію головної (v.cephalica) або основної (v.basilica) вен в місці ліктьового згину. Але коли катетер залишиться  довше доби, то краще встановлювати його якомога ближче до кисті.

Як впевнитися, що катетер у вені?

  • Повинна з’явитися темна кров, що повільно витікає. Якщо кров яскрава і витікає пульсуючим струменем – “вітаю”, Ви в артерії.
  • Якщо розчини вводяться легко і пацієнт відчуває лише легкий холодок вище місця вколу, то внутрішньовенна ін’єкція вдала. Якщо ж є відчуття печіння чи розпирання, на шкірі з’являється гуля, то скоріш за все ліки йдуть підшкірно.

Статтю підготувала сестра медична Засуха Ярослава.