Лікування пролежнів

Пролежні – з цією проблемою найчастіше зіштовхуються люди літнього віку або пацієнти з порушеннями функцій опорно-рухового апарату, які супроводжуються обмеженням рухів. 

Щоб зрозуміти, що таке пролежні, спочатку потрібно розібратися з їх патофізіологією:

Внаслідок тривалого перебування тіла в одному положенні, ділянки шкіри, на які здійснюється найбільший тиск, перестають правильно кровопостачатися. При цьому порушується їх трофіка і клітини починають відмирати. Таким чином при початкових ступенях пролежнів ми спостерігаємо ішемію, а от при тяжких вже – некроз.

Основні причини утворення пролежнів:

• параліч (повний або частковий);
•  порушення правил догляду за прикутими до ліжка пацієнтами.

 

Окремо можна виділити фактори, що збільшують ризики утворення пролежнів:

• атеросклероз;
• підвищена згортуваність крові (схильність до тромбозів);
• цукровий діабет 1 та 2 типів;
• надмірна вага, яка заважає активній рухливості;
• вікові зміни: атрофія м’язів скелету, скутість суглобів, не динамічне; фізичне навантаження.

Класифікація пролежнів.

Щоб зрозуміти, чим лікувати пролежні, потрібно почати з визначення їх стадії – це кардинально впливає на вибір препаратів та засобів.

Виділяють 4 стадії розвитку пролежнів:

І стадія: Спостерігається почервоніння у місцях притиснення, шкіра холодна на дотик. Після припинення тиску на неї, колір не змінюється. 

II стадія: Поверхневі порушення цілісності шкіри, до рівня дерми. На фоні блідої шкіри утворюються пухирі, наповнені рідиною, які можуть тріскатися і залишати після себе ерозії або виразки. Також може з’являтися лущення, відмерлий епідерміс. З’являються дискомфортні відчуття.

III стадія: Глибокі рани, глибина враження досягає підшкірно-жирової клітковини. В просвіті рани видно адипоцити – жовті жирові клітини, з неї постійно виділяється рідина прозора (серозна) або біло-жовта, іноді зеленого відтінку (гнійна). 

IV стадія: Починають відмирати м’язові волокна, пошкоджуються нервові закінчення. Рана постійно мокнуча, глибиною може досягати кісток. Пацієнт відчуває сильну біль. 

Є місця, в яких пролежні утворюються найчастіше. Шкіра в них дуже тонка або майже відсутній прошарок жиру між нею та кісткою, що посилює її стиснення.

• потилиця
• спина
• лікті і плечі;
• сідниці та куприк;
• стегна, щиколотки, п’яти.

Профілактика пролежнів.

Лікування пролежнів повинно починатися з усунення причин їх утворення та профілактики появи нових. 

Для початку, потрібно налаштувати графік зміни положення тіла. Проміжки мають максимум кожні 2 години, але чим частіше тим краще. Під час кожного перевороту, легкими рухами, на протязі 1-2 хвилин розтирати шкіру у місцях підвищеного ризику утворення пролежнів.

Постіль повинна бути чиста, суха, гладко застелена – складки на простирадлі натиратимуть і тиснутимуть на шкір, а зайва волога робитиме її піддатливішою до ушкоджень. 

Якщо у пацієнта є нетримання сечі або калу, потрібно слідкувати за наповненням підгузок чи поглинаючих пелюшок. Ретельно проводити гігієнічну обробку статевих органів та шкірних покривів навколо них.

Регулярне і ретельне миття пацієнта. Застосування кремів та присипок для шкіри. 

Використання спеціальних протипролежневих матраців, подушок чи надувних кол. Вони знизять навантаження на найвразливіші ділянки та зменшать дискомфорт для хворого.

Якщо все ж профілактика не допомогла і пролежні утворилися, то їх потрібно якомога швидше почати лікувати.  

Лікування пролежнів.

На першій стадії потрібно промити шкіру мильним розчином та легкими масажними рухами витерти насухо. Після цього можна провести розтирання з використанням камфорної олії. Наступним етапом тонким шаром накласти мазь, що містить в складі цинк, наприклад – Судокрем.

Починаючи з другої стадії, пацієнт потребує огляду лікаря. Лікування пролежнів на цьому етапі буде зводитися до висушування ран та запобігання приєднанню інфекцій. Потрібно проводити промивання стерильним фізіологічним розчином або Хлоргексидином, після чого обробити безспиртовим антисептиком, найкраще Бетадином. Тут також можна використати Судокрем навколо рани і Ксероформ порошок на всю ушкоджену ділянку. Зверху обов’язково треба прикрити рану  стерильною марлевою серветкою, складеною в 4-6 шарів.

NB! В жодному разі не можна заклеювати мокнучі рани пластиром чи будь-якими іншими повітронепроникний пов’язками. Це збільшуватиме мокнення рани і може спричинити доєднання анаеробних інфекцій та нагноєнню. 

Третя та четверта стадії потребують хірургічного втручання та комплексного терапевтичного лікування: антибіотикотерапія, протизапальні препарати, Актовегін (для покращення периферичного кровообігу), антибактеріальні та заживлюючі мазі. Під час перев’язок рани обробляють антисептичними розчинами (Перекис водню, Хлоргексидин, Фурацилін, при наявності гною – 10%-й розчин NaCl), кладуть антибактеріальні мазі. Велику увагу приділять асептиці: стерильні розхідні матеріали, обробка рукавичок та шкіри навколо рани. Можна застосовувати готові стерильні вазелінові пов’язки, вони не викликають подразнень шкіри та пришвидшують процес грануляції, що сприяє загоєнню та профілактує рубці. Після сходження кірочок застосовують Пантенол, олію обліпихи тощо. 

Таким чином розуміємо, що лікування пролежнів доволі складний і тривалиий процес, який ускладнює життя пацієнта та того, хто за ним доглядає. Тому краще дотримуватися простих правил догляду за хворим. При тимчасовому знерухомленні – це прискорить процес одужання, а у випадку паліативного лікування, не завдаватиме додаткових страждань.